Мікроваскулярна реконструкція кісток і м’яких тканин
Дякуємо за ваш відгук!
Наскільки далеко може зайти реконструктивна мікрохірургія, коли кістка інфікована, попередня фіксація не дала результату, бракує м’яких тканин, а ампутація здається єдиним варіантом?
На серії клінічних випадків доктор Heinz Berger розбирає васкуляризовану реконструкцію кісток і м’яких тканин із використанням клаптів із медіального виростка стегнової кістки, клубового гребеня та малогомілкової кістки, часто в комбінації з ALT-клаптем. Від реконструкції кисті та човноподібної кістки лекція переходить до великих дефектів довгих кісток, збереження п’яти, наслідків пухлин і значно складніших реконструктивних задач.
Окремий акцент — на біології васкуляризованої реконструкції: періостальному кровопостачанні, гіпертрофії трансплантата під навантаженням, виборі реципієнтних судин у рубцевих і компрометованих тканинах, ICG-контролі перфузії та анастомозах на судинах менше 0,8 мм. Особливо цінні віддалені результати через 10–15 років, які показують не лише красиву операцію, а те, що відбувається з реконструкцією з часом.
У Q&A розмова стає максимально практичною: з яких клаптів варто починати мікрохірургічну програму, який мінімальний набір інструментів справді потрібен, чому комбінований дефект кістки й м’яких тканин варто розглядати як одну реконструктивну задачу та як діяти за наявності інфекції чи стабільних імплантів. Наприкінці ці принципи застосовують до важкої бойової травми та повних дефектів п’яткової ділянки після мінно-вибухових ушкоджень.
На серії клінічних випадків доктор Heinz Berger розбирає васкуляризовану реконструкцію кісток і м’яких тканин із використанням клаптів із медіального виростка стегнової кістки, клубового гребеня та малогомілкової кістки, часто в комбінації з ALT-клаптем. Від реконструкції кисті та човноподібної кістки лекція переходить до великих дефектів довгих кісток, збереження п’яти, наслідків пухлин і значно складніших реконструктивних задач.
Окремий акцент — на біології васкуляризованої реконструкції: періостальному кровопостачанні, гіпертрофії трансплантата під навантаженням, виборі реципієнтних судин у рубцевих і компрометованих тканинах, ICG-контролі перфузії та анастомозах на судинах менше 0,8 мм. Особливо цінні віддалені результати через 10–15 років, які показують не лише красиву операцію, а те, що відбувається з реконструкцією з часом.
У Q&A розмова стає максимально практичною: з яких клаптів варто починати мікрохірургічну програму, який мінімальний набір інструментів справді потрібен, чому комбінований дефект кістки й м’яких тканин варто розглядати як одну реконструктивну задачу та як діяти за наявності інфекції чи стабільних імплантів. Наприкінці ці принципи застосовують до важкої бойової травми та повних дефектів п’яткової ділянки після мінно-вибухових ушкоджень.
PRAS-02
Курс
Основи мікрохірургічної та вільної клаптевої реконструкції
Мікроваскулярна реконструкція кісток і м’яких тканин