Клапоть найширшого м’яза спини в реконструкції молочної залози: коли класика досі працює

Клапоть найширшого м’яза спини сьогодні може здаватися «класичним автомобілем» поруч із сучасною мікрохірургією. Але є ситуації, де ця надійна робоча техніка досі стає особливо цінною.

Андрій Жигулін проводить від історії методу до його сучасного місця в повній і частковій реконструкції молочної залози, а особливий акцент робить на salvage-втручаннях після невдалих попередніх реконструкцій. Доповідь побудована не лише на літературі, а й на власному досвіді — 24 реконструкціях після мастектомії та 18 часткових реконструкціях із демонстрацією клінічних випадків і віддалених результатів.

Практична частина значно ширша за сам забір клаптя: дизайн донорської зони й шкірного острова, збереження поверхневої фасції, способи отримати необхідний об’єм, поєднання з імплантами, формування природного контуру молочної залози та баланс між мобільністю клаптя і травматичністю операції. Окремо розбираються сероми, анімаційна деформація, ішемічні ускладнення, наслідки променевої терапії, розташування рубця та реабілітація.

У дискусії після лекції розмова переходить до вибору імплантів, препекторальної та ретропекторальної реконструкції, термінів променевої терапії, моніторингу клаптя й головного питання для реконструктивного хірурга: коли LD-клапоть залишається оптимальним рішенням, а коли варто обрати іншу техніку.