Реконструкція зовнішнього носа після тотальної розширеної ринектомії: розбір випадку
У цьому відео представлено детальний розбір складного реконструктивного випадку після тотальної розширеної ринектомії з приводу поширеної рецидивної базальноклітинної карциноми носа.
Доповідач послідовно розбирає клінічну логіку ведення пацієнта: 72-річний коморбідний чоловік із багаторічною історією базальноклітинного раку, попередньою променевою терапією, повторними рецидивами, наскрізним ураженням зовнішнього носа, поширенням на носову перетинку, верхню губу та праву щоку. У центрі рішення — онкологічна радикальність, а вже після цього функціональна й естетична реконструкція.
Відео особливо цінне практичним хірургічним мисленням: чому ключовою метою було досягнення R0, чому повторна променева терапія та хіміотерапевтичні опції не розглядалися як основне радикальне лікування, як мультидисциплінарний консиліум впливає на тактику, і як бажання пацієнта відновлювати дефект лише власними тканинами визначило подальший план.
Покроково розглянуто основні етапи лікування: тотальну розширену ринектомію, відновлення країв апертури носа двома щічно-скроневими ротаційно-просувними клаптями, тимчасове закриття оголеної кістки skin graft, подальше розширення апертури та корекцію рубців, використання променевого вільного клаптя передпліччя для внутрішньої вистилки носа, формування майбутніх ніздрів за допомогою силіконових сплінтів, парамедіанний лобний клапоть для зовнішнього покриття, пересічення ніжки клаптя, корекцію верхньої губи, лікування ектропіону методом lateral tarsal strip та Z-пластику для покращення прохідності ніздрі.
Окрема цінність лекції — чесний аналіз результату. Спікер Олександр Косенко говорить не лише про успіхи, а й про обмеження: не вдалося створити хрящовий каркас носа, пацієнт відмовився від подальшої естетичної реконструкції, а сам випадок показав потребу в сильній реконструктивній команді, роботі кількох бригад, тривалому спостереженні за клаптями та готовності вести такі проєкти місяцями й роками.
У дискусії після доповіді розбираються прикладні питання: гідропрепаровка під час виділення місцевих клаптів, оцінка радикальності за відсутності Mohs-хірургії, логіка вибору щічних клаптів перед вільним клаптем, а також ідея післяопераційного КТ-контролю пазух у віддаленому періоді.
Це змістовний case review для тих, хто вивчає онкологічну реконструкцію голови та шиї, планування free flap, поетапне відновлення носа і реальні компроміси, з якими стикається хірург у складній реконструктивній практиці.
Доповідач послідовно розбирає клінічну логіку ведення пацієнта: 72-річний коморбідний чоловік із багаторічною історією базальноклітинного раку, попередньою променевою терапією, повторними рецидивами, наскрізним ураженням зовнішнього носа, поширенням на носову перетинку, верхню губу та праву щоку. У центрі рішення — онкологічна радикальність, а вже після цього функціональна й естетична реконструкція.
Відео особливо цінне практичним хірургічним мисленням: чому ключовою метою було досягнення R0, чому повторна променева терапія та хіміотерапевтичні опції не розглядалися як основне радикальне лікування, як мультидисциплінарний консиліум впливає на тактику, і як бажання пацієнта відновлювати дефект лише власними тканинами визначило подальший план.
Покроково розглянуто основні етапи лікування: тотальну розширену ринектомію, відновлення країв апертури носа двома щічно-скроневими ротаційно-просувними клаптями, тимчасове закриття оголеної кістки skin graft, подальше розширення апертури та корекцію рубців, використання променевого вільного клаптя передпліччя для внутрішньої вистилки носа, формування майбутніх ніздрів за допомогою силіконових сплінтів, парамедіанний лобний клапоть для зовнішнього покриття, пересічення ніжки клаптя, корекцію верхньої губи, лікування ектропіону методом lateral tarsal strip та Z-пластику для покращення прохідності ніздрі.
Окрема цінність лекції — чесний аналіз результату. Спікер Олександр Косенко говорить не лише про успіхи, а й про обмеження: не вдалося створити хрящовий каркас носа, пацієнт відмовився від подальшої естетичної реконструкції, а сам випадок показав потребу в сильній реконструктивній команді, роботі кількох бригад, тривалому спостереженні за клаптями та готовності вести такі проєкти місяцями й роками.
У дискусії після доповіді розбираються прикладні питання: гідропрепаровка під час виділення місцевих клаптів, оцінка радикальності за відсутності Mohs-хірургії, логіка вибору щічних клаптів перед вільним клаптем, а також ідея післяопераційного КТ-контролю пазух у віддаленому періоді.
Це змістовний case review для тих, хто вивчає онкологічну реконструкцію голови та шиї, планування free flap, поетапне відновлення носа і реальні компроміси, з якими стикається хірург у складній реконструктивній практиці.